Біля підніжжя Цитаделі, одного із семи зелених львівських пагорбів, є місце, де час зупинився, зберігаючи для нас чари минулих років та крихти спогадів. У Віллі «Засвіття» та ресторані «Купол» історія прекрасного кохання Ванди Монне та львівського художника Артура Ґротґера оживає, наче на сторінках старого щоденника, досі натхненного літературними захопленнями Марилі Вольської та «Планетників». Тут, у кронах вікових дерев старосвітського саду, вітер наспівує мелодії львівського Моцарта, а Львів, що видніється з тераси, відкриває гостям свої таємниці.
Вілла «Засвіття» та ресторан «Купол» розташовані в самому серці Львова – безпосередньо біля філармонії, неподалік колишнього науково-дослідного інституту імені Оссолінського та Львівської галереї мистецтв. Звідси всюди близько, весь Львів на долоні. Хоча ресторан знаходиться в центрі міста, це – оазис тиші і спокою.
«Купол» – затишний ресторан з аурою, створеного часом та історіями людей. Ця локація з багатими традиціями задумана детально так, щоб у приємній атмосфері Ви змогли насолодитися смаком наших страв, вишуканого вина та чудової кави.
Ресторан «Купол» відтворює найкращі традиції польської та європейської кухні, насиченої домашньою атмосферою. Декор належить до атмосферних інтер’єрів, що асоціюються з теплом сімейного вогнища. Чудова кухня та спокійна аура, романтична музика – це лише кілька причин, чому варто відвідати наш ресторан, а потім повертатися знову і знову.
Атмосферні інтер’єри дозволяють організувати вечірки, банкети, ділові зустрічі, дружні бесіди, романтичні побачення, святкові вечері та інші урочистості.
Kocham czar wspomnień, smutny wdzięk dawności,
Woń starych dworów, pustki i lawendy,
Roztwory wielkich, szklanych drzwi – bez gości,
Myśl, że tak wiele przeszło życia tędy,
Życia co płynąc, jak dym się ulatnia –
I żem nie pierwsza tu i nie ostatnia…
I zdaje mi się, że w powietrza strudze,
Co przez pokoi płynie pustką wonną,
Dech się czyjś ostał, jakieś szczęście cudze,
Żal czyjś tęsknotą gnany tu pozgonną,
Coś, co jak zapach uwiędłego kwiatu,
Miejsc się kochanych nie puszcza i trwa tu.
Мариля Вольська, лірична поезія “Na dnie zwierciadeł”